В магазині продавчиня відверто фліртувала з моїм чоловіком, чого я просто немогла не помітити. Вдома, я  жартома почала підколювати чоловіка, але як виявилося даремно. Він зібрав речі і пішов

51

Спеціально для сайту osoblyva

Того вечора я купувала продукти до святкового столу, у мене був День народження і я планувала скромно його відсвяткувати. І от, вибираючи вино я випадково зачіпила одну пляшку, вона з фантастичним грохотом розбилась. Я намагалась зібрати скло і до всього порізала руку.

– Дівчино, ви не зобов’язані збирати скло з підлоги – неочікувано я почула позаду. – Напевно зараз підійде хтось з співробітників магазину і все прибере. Тим більше ви ще й порізалися, вам терміново потрібно перебинтувати палець. У мене тут знайома працює вона обов’язково допоможе.

Мені надали допомогу і відправили додому. Паша (так звали хлопця), провів мене до будинку, допомагаючи донести пакети з продуктами. З мого боку було б просто хамством не запросити хлопця принаймні на чай. А оскільки у мене було заплановане свято, я запросила його відсвяткувати День народження.

Паша погодився і навіть допоміг накрити на стіл. З того дня ми почали зустрічатися, а через якийсь час одружилися і у нас народилася чудова донька. Після народження дочки, почалася сімейна рутина. Припинилися походи в кафе та ресторани, почалися пелюшки, прання прасування і готування.

По магазинах мені було ніколи ходити, продукти завжди купував чоловік у найбличому до будинку. Тому самому невеличкому магазині де ми і познайомились. Але одного дня, повертаючись після прогулянки, ми зайшли туди разом. Мимохідь ми з Пашою розбіглись по різних відділах, я відійшла по молоко, а коли повернулася, чоловік вже був на касі і з ним відверто фліртувала та сама продавчиня, яка колись перев’язала мій палець.

Я знала, що вони давно були знайомі, ще зі школи, але все одно було неприємно спостерігати за такою поведінкою цієї дівки. Я підійшла і поцілувала чоловіка, давши таким чином зрозуміти їй, що це мій чоловік.

Вдома, я  жартома почала підколювати чоловіка, але як виявилося даремно. Паша на повному серйозі сказав мені дивлячись прямо в очі:

– Дорога, ми з Оленою покохали одне одного, і я не можу жити без неї. Сподіваюся ти мене зрозумієш.

Від почутого у мене трохи очі не випали, і поки я стояла ошелешена, Паша зібрав речі і пішов, а я залишилася одна з маленькою дитиною на руках. Ось така вийшла історія. Магазин познайомив нас, а пізніше він же і розлучив.