Приїхала до нас на кілька днів сестра чоловіка, зараза ще та, через три дні довелось її в готель переселити. А за тиждень мені свекруха подзвонила, чесно кажучи я такого вчинку від неї не очікувала

123

Нашому синочку ще не виповнилось 3 рочки, до садочку він поки не ходить, здебільшого ми займаємося вдома, якісь елементарні ігри для розвитку логіки, моторики, аби дитину не напружувати теж. Але я дуже комплексую через розвиток сина, особливо на тлі розповідей мам на дитячому майданчику. Дуже стараюсь, щоб синочок нагнав більш обдарованих дітей.

Якось сестра чоловіка з дитиною були проїздом у нашому місті. Вони попросилися до нас на кілька днів, щоб заощадити на готелі.

– Хоч з племінницею познайомлюся. Їй теж два з половиною роки, буде Данькі компанія, – чоловік видав один з плюсів перебування його родичів у нашій квартирі.

З зовицею, на відміну від свекрухи, ми не були знайомі, до нас на весілля чотири роки тому вона не поїхала. Зідзвонювалися чоловік з сестрою рідко, бачилися ще рідше – тільки під час відряджень мого чоловіка в його рідне місто. Мама чоловіка – частий гість у нас, хоч і живе разом з дочкою.

Раз на півроку під час відпустки Ніна Климентівна в обов’язковому порядку їде до нас. Ми всією родиною їй завжди раді, зі свекрухою мені дуже пощастило. Данила бабуся дуже любить.

До прийому гостей ми з Данилом підготувалися заздалегідь. Він залишив деякі іграшки в дитячій і погодився поступитися двоюрідній сестрі своїм ліжком; я навела порядок і накидала зразкове меню. Лєна приїхала. Її дочка Мілана – дівчинка балакуча і відкрита, на відміну від мого Дані. На тлі цього у нас і стався невеликий конфлікт. Чоловік спілкувався з сестрою вечорами після роботи і не бачив того, що відбувається. На другий день присутності Лєна висловилася з приводу того, що Даня довго їсть.

Вона почала ставити йому в приклад свою Мілану. Потім іграшки: Мілана все красиво розставляє, Даня кидає по кошиках. Потім ті ж заняття, там теж у Мілани все добре і швидко. Олені все було не так, вона постійно чіплялася до мого сина, квапила його. Я попросила її не придиратися до дитини, на що почула фразу, яка моментально відбила все бажання проявляти гостинність:

– Як добре, що Мілана у мене повноцінна! Важко тобі, співчуваю, – ця заява була підкріплена співчуваючим поглядом в бік Дані.

Я їй спробувала пояснювати, що всі діти різні.

– Так кажуть ті батьки, у яких діти … Ну, сама розумієш, – заявила вона.

Стало зрозуміло, що по-хорошому Олена не розуміє. Тоді я досить жорсткій формі попросила:

– Ти приїхала в гості. Будь добра, поважай господарів будинку і утримайся від озвучування своїх безглуздих висновків.

Після цього при братові вона ще якось зі мною розмовляла, а за його відсутності взагалі мовчала. Майже мовчала: єдине, про що вона глузливо говорила, так це про обіцянку її мами додати їй грошей на машину. Хвалилася, можна сказати. Атмосфера вдома була напруженою, тому коли чоловік поставив питання про те, що Олена з Міланою затримаються у нас ще на кілька днів, я висловилася за готель.

Чоловік сам відвіз сестру і племінницю. У нас гості провели чотири дні, яких мені з лишком вистачило. У готелі вони прожили ще три, потім поїхали додому. Через тиждень після повернення Олени та Мілани додому мені зателефонувала стривожена свекруха:

– Аню, що там з Данечкою? Щось серйозне? У лікарів були? Що говорять?

Зізнатися, я розгубилася від такої купи питань. Але логічний ланцюжок швидко склався: Лєна у нас була, проїхалася по розвитку Дані, образилася за готель, повернулася додому і поділилася своїми думками з мамою, ось бабуся і подзвонила. Я їй пояснила, що все добре. Лєна – не лікар, звідки їй знати? Так, він трохи повільний, поки не хоче розмовляти, але все в нормі і за словами нашого педіатра, і за словами невролога.

– Ну і добре, – Ніна Климентівна з полегшенням зітхнула в трубку. – А то Лєна налякала. Каже, їй від вас навіть в готель довелося переїхати, через Даніну хворобу. Що йому чи то гірше стало, чи то якесь загострення сталося. Я не повірила своїм вухам. Довелося розповісти все з самого початку.

– Ось … пліткарка! – розлютилася свекруха. – Маленьку дитину, мого внука, свого рідного племінника на весь світ славить … Ну змія! Не переживай, Аню, вона своє отримає! На наступний день Ніна Борисівна переказала нам двадцять тисяч гривень. У неї був мій номер карти, іноді вона надсилала гроші на подарунки до свят. Ми, незважаючи на відстань, в боргу не залишалися: кур’єрів й інтернет-магазини ніхто не відміняв, так що Ніна Климентівна жодного разу не залишилася без подарунка.

Я відразу передзвонила, але не відразу зрозуміла, про що свекруха каже: – … Анечко, гроші отримала? Це на Данечку! Поводи його всюди, до логопеда там, в басейн, на масаж … Я хотіла доньці на машину додати, але раз Даня так серйозно відстає у розвитку, то Лєна з покупкою авто впорається своїми силами, тобі гроші потрібніші! На задньому фоні чулися незадоволені крики Олени.

– Ніно Климентівно! Ви про що? – не зрозуміла я. – У нас все добре, я ж вчора Вам все пояснила.

– Все, пішла Лєнка. Аню, я пам’ятаю, – прошепотіла свекруха, – не переживай, все пам’ятаю. Вирішила дочку провчити, щоб язиком не молола. А гроші … Бери Данечку і їдь кудись на відпочинок. А то скоро садок, болячки всякі, коли ще відпочинете?

Забирати гроші свекруха відмовилася, ще раз наполегливо порадивши нам десь відпочити. Для неї 20 тисяч – пристойна сума. Залишила на карті, приїде в гості – повернемо. Не очікувала, чесно скажу. Як наша Ніна Климентівна хвацько за онука заступилася і винну покарала – ух! Я ж казала: мені зі свекрухою дуже пощастило.