Хлопці! Дівчата! Ветерани! Рідненькі наші! Знову – ваш час… Вийдіть на День Незалежности! – Оксана Забужко

78

“Про парад: Добрі люди нагадали поза-позаторішнє – і так щось всередині заскімлило-заскімлило… Хлопці! Дівчата! Ветерани! Рідненькі наші! Знову – ваш час… Вийдіть на День Незалежности! Покажіть, що таки “в ріднім краї панувати не дамо нікому”, – пише українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Чорне море ще всміхнеться, і Дніпро зрадіє, Ще на нашій Україні доленька доспіє…”. Це всім зараз потрібно. Дуже.

Давала на Майдані інтерв’ю на камеру. Довкола лагідно похлюпувало людське море, народ підтягувався на репетицію параду, парочки з морозивом сиділи рядочками, як ластівки, під Лядськими воротами, хлопчаки ганяли на роликах, а на задньому плані розігрівався військовий оркестр – до-сі-ля-соль-фа-мі-ре-до…

І раптом крізь кадр з-за моєї спини прочовгав високий, військової виправки засушений старий, схожий на тараню-альбіноса, з розпачем безумця вигукуючи в простір:

– Бандери проклятиє!.. Стрєлять!.. Всєх стрєлять!.. Вєшать!..

Ми були отетеріли – а потім засміялися, і мене попросили ще раз повторити те місце, на якому він уліз. А за кількасот кілометрів на схід, за лінією фронту – від такого не смішно.

Ось іще й для цього потрібен парад – щоб наші “вєшатєлі” перестали почуватися в нас “як удома” (“побєдітєлямі”).

Хто ще цього не зрозумів – візьміть Булґакова “Белую гвардию” і перечитайте сцену параду на Софійському майдані в День Злуки. Вона там насправді головна, ключ до всього. Так що – тільки танки, тільки хардкор. Слава Українському Війську”.